Знай, постріл раптовий – ключ до перемоги. Кричати «Герой!» тобі вслід буде публіка. Торкнися наосліп – не відрізниш точно Де постать людська, а де є утілення демона. Чим гірша за інших? Чом прав у них більше? Між нами бар’єр був – стіни, що старі як вік. Зла доля спіткала, сльозами не вмивалась, Адже за малих літ усі вільні були! Якби мов птаха та здобула два крила, На край землі змогла відправитися я. Але якщо тоді мій дім до тла згорить, То, напевно, це кут глухий. Не про таке життя я мріяла завжди... Нас не щадить непривітний світ, Втім все одно я люблю тебе не менш. Всім ризикну, все віддам, аби Уберегти від страшних знегод тебе. Хай і заблукала в темряві, Не піддамся впливу сумнівів. Бо знайде вірний шлях, з лап смерті вирветься, Той, хто у себе віру не втрачав. Знайома картина: залізна куль злива Над нами, немов у фільмах про кроволиття. Війна – це гра в шахи з людськими життями Для тих, хто увесь народ привів до забуття. Живцем їсть ненависть. Така ціна правди? У глибі душі зла зерна з’явився зародок. Мені не до тямки, себе почала клясти. Як чорне і біле живе в нас заразом? Коли знайти до слів переклад зможеш ти, Його правдивість не засвідчить ніхто. Розплющ зіниці вмить, озвись на світу поклик, Обману спаде покров. Не про таке життя я мріяла завжди. Нас не щадить непривітний світ, Втім все одно я люблю тебе не менш. Всім ризикну, все віддам, аби Уберегти від страшних знегод тебе. Тінь того, хто пав від рук моїх, Образ тих, кого могла зректись. Не мала я думок, що з давніх пір росло Неспинно в чистім серці справжнє зло. По інший бік чеснот, за маскою геройств Ховалось в мертвім серці справжнє зло.