Я забуду тебе, як надії буде крах,

Я забуду тебе, як засохнуть всі моря,

Я забуду, як в пустелі буде океан,

Схоже, що тебе забути мені вже ніяк!

Томний погляд в сіре від пилу вікно

Ми поруч, та мовчим, наче актори німого

кіно, на пусте полотно, не малює ніхто..

По швидкісним проспектам, хвилини кілометри

Як забути те, що буває раз в житті?

Кохання, сентименти, спогади й фрагменти

Як сказати серцю, ай да не боли?

Біжу від тіней, де голос твій живе

Але як стерти те, що в серці не мине

Перебирав схеми, розкидані думки

В середині знову пожежа, в цьому винна ти

Я забуду тебе, як надії буде крах,

Я забуду тебе, як засохнуть всі моря,

Я забуду, як в пустелі буде океан,

Схоже, що тебе забути мені вже ніяк!

Я забуду тебе, як надії буде крах,

Я забуду тебе, як засохнуть всі моря,

Я забуду, як в пустелі буде океан,

Схоже, що тебе забути мені вже ніяк!

Я забуду тебе, як надії буде крах,

Я забуду тебе, як засохнуть всі моря,

Я забуду, як в пустелі буде океан,

Схоже, що тебе забути мені вже ніяк!

Собі я обіцяю — обіцяю щодня:

Без твоїх обіймів жити зможу я.

Забути тебе — самообман,

Кохання спогадів — теплий туман.

Знову ця безсонниця,

Безсовісно кохаю тебе.

Десь там в серці колиться,

Що можу справді втратить тебе.

Я б повернувся, якби ти лиш захотіла,

Без тебе світ мій, немовби, вимер, зник.

Як твоя бабуся?

Пам’ятаєш, вірила в нас,

Що ми нагадали її кохання й дідуся.

Я розумію, що щастя — коли ти є,

До останку мені віддала себе.

Віддала мені себе.

Віддала мені себе.

Я забуду тебе, як надії буде крах,

Я забуду тебе, як засохнуть всі моря,

Я забуду, як в пустелі буде океан,

Схоже, що тебе забути мені вже ніяк!

Я забуду тебе, як надії буде крах,

Я забуду тебе, як засохнуть всі моря,

Я забуду, як в пустелі буде океан,

Схоже, що тебе забути мені вже ніяк!