минуле завжди було кращим

попереду буде лише гірше

скажи мені мій далекий пращур

як тобі мої чорні вірші?

х2

---

маленька піщинка на березі

дарма баломутить воду

квітуча квітка у березні

помре під шарами льоду

набрид цей світ суцільних бутафорій,

що складає особистіть у великий пласт історій.

вінцями еволюції з біолабараторій,

жорстких тварин в полоні задоволень та ейфорій.

вбий мене одразу, щоб не відчувати горя.

доведи мене до сказу крізь екрани моніторів.

аби сдихатись прокази замикаю лепрозорій,

задихаюся, не чую і не бачу, не говорю.

сила та воля. тимпаче, неначе цілі, здорові,

та всеодно усім тілом я відчуваю запах крові.

ознаки жаху та болю, відзнаки, медалі, ролі -

це привід у чорнобілий замінити кадри кольорові.

не виходь з кімнати, dans la rue c'est pas la France

інтерʼер мого пороку - атмосфера декаданс.

втрачай наснагу до життя, це твій останній шанс

знайти свій спокій забуття, цього не вартий жоден із вас.

---

(минуле завжди було кращим

попереду буде лише гірше

скажи мені мій далекий пращур

як тобі мої чорні вірші?)

минуле завжди було кращим

попереду буде лише гірше

скажи мені мій далекий пращур

як тобі мої чорні вірші?

х2